Категорія: Про мене

Solo Traveling: плюси та мінуси подорожей поодинці

Solo Traveling: плюси та мінуси подорожей поодинці

Як я вперше вирушила кудись одна? Наскільки я пам’ятаю, це була подорож на парашутні буги до Німеччини. Тоді – років 12 тому – за кордон так спокійно, як зараз, їздило не так багато моїх знайомих. І не тільки тому, що не було грошей – зараз уже важко згадати, але колись для цього потрібно було отримувати візу, і це було дуже непросто. У мене на той момент було і перше, і друге. Плюс на мене там – теоретично – чекали нехай знайомі поки що лише віртуально, але однодумці. Ну а головне, дуже хотілося саме на цей івент, тож страшно не було – бажання перебивало будь-які страхи.

Пам’ятаю, я тоді ще зупинялася у Берліні на квартирі з прикольним господарем через Couchsurfing. А на аеродромі жила в наметі – що зазвичай для мене неприйнятно, але там у терміналі поруч були чудові душі та туалети, так що було дуже комфортно. А ще одного дня злітала туди-назад зі східної Німеччини до західної – побачитися з однокласницею в Кельні. Загалом поїздка пройшла чудово.

З цього все почалося, а далі мене було не зупинити: тепер поодинокі подорожі – моє кохання. Так, звичайно, мандрувати з кимось, особливо з коханою людиною – це теж чудово. Але, думаю, навіть обзавівшись сім’єю, я завжди буду хоч іноді, але їхати кудись поодинці. І ось чому.

Топ-5 переваг соло-тревелінгу

1. Відсутність необхідності підлаштовуватись. Не треба чекати, коли в когось настане відпустка чи вихідні. Обговорювати подобається чи ні обраний варіант розміщення. І так далі.

2. Випливає з першого: навіть в останній момент можна вибрати варіант перельоту дешевше – не на ті дати, які комусь підходять, а на ті, коли є варіанти за низькою ціною. Порада: після того, як прийнято рішення про поїздку, просто вибрати на Skyscanner опцію відстеження цін на квитки на місяць, включити повідомлення на пошту про зміну, і вистачати, як тільки ці ціни вас влаштовуватимуть. Майже завжди так можна схопити варіант, що коштує приблизно стільки ж, скільки квитки, куплені заздалегідь (що найефективніший спосіб купити дешевше).

3. Відпочинок від оточення. Погодьтеся, навіть від найулюбленішої половинки можна іноді втомитися. І навіть найкласніші друзі і, пардон, навіть діти, іноді втомлюють. Можливість ненадовго вирватися зі свого кола – безцінна.

4. Свобода вибору. Коли в самій подорожі вам не потрібно підлаштовуватись ні під чий ритм і смаки – це просто фантастично. Ви можете планувати свій день, як хочете: бігати визначними пам’ятками в ритмі «встигнути все» – або навпаки провалятися півдня в ліжку. Можете ходити швидко чи повільно. Є не тричі на день, а коли забажається. Можливостей тут не порахувати.

5. Знайомство із собою. Зазвичай більшість із нас рідко залишається віч-на-віч із власним «я». І навіть залишаючись на самоті, ми найчастіше продовжуємо вести внутрішні діалоги з навколишніми людьми. Соло-подорож – чудова можливість спробувати поспілкуватися лише з собою. Так, звичайно, можна і тут не залишатися на самоті: знайомитися з новими людьми, продовжувати спілкуватися з тими, хто залишився вдома. Але ідеально – спробувати відмовитися від усього і вся і відчути себе, наприклад, героєм фільму про подорож. Тільки уявіть собі: ви знаходитесь в місці, де ніхто не знає вашого імені, і, швидше за все, навіть не говорить вашою мовою. Ви можете бути тим, ким бажаєте. Пограйте у цю гру.

Топ-5 недоліків подорожей поодинці

1. Дорого. Так, наш світ, як і раніше, створений як мінімум для двох. Найдешевші тарифи в готелях – не на одиночні номери, а подвійні. І перші навіть не завжди передбачені у принципі! Їдучи кудись компанією, можна заощадити ще більше, наприклад, знявши на Airbnb квартиру: якщо розділити її вартість на кілька осіб, буде дешевша за будь-який готель. Орендуючи квартиру поодинці, ви платите повну ціну самі. Те саме стосується, наприклад, оренди автомобіля.

2. Потенційна небезпека. Мені поки що не доводилося стикатися з жодними проблемами безпеки в соло-подорожах, але логіка підказує, що разом із кимось впоратися з проблемою може бути легше, ніж самотужки. Не потрібно навіть уявляти собі якісь екстраординарні ситуації. Припустимо, ви захворіли чи підвернули ногу. Зрозуміло, що коли поряд є хтось близький, впоратися буде простіше.

3. Повна відповідальність. Подорожуючи разом з кимось, ви зазвичай так чи інакше розподіляєте обов’язки. Наприклад, хтось відповідає за вибір житла. Хтось організовує дозвілля, і таке інше. Якщо щось пішло не так, завжди можна пред’явити претензію партнеру та чекати на вирішення проблеми від іншого. В одиночній подорожі все доведеться робити виключно самостійно.

4. Відсутність фотографій. Так-так, для деяких це може виявитися вирішальним фактором: у соло-подорожі вас не буде кому фотографувати. Ну, хіба що ви чіплятиметеся до відповідного прохання до перехожих. Але зазвичай поодинока подорож – це безліч фото з самої поїздки, але майже всі вони – без вас. Крім селфі, звичайно.

5. Самотність. Є люди, яким соло-тревелінг протипоказаний. Це люди, які просто бояться, не вміють чи не люблять бути наодинці із собою – такі є. Так, звичайно, в будь-якій подорожі ви так чи інакше стикатиметеся з іншими людьми. Завжди можна познайомитися та поспілкуватися з кимось новим. Але, якщо вам не дуже зручно на самоті – звичайно, краще навіть не пробувати.

Правила безпеки

Якщо ви все-таки вирішили, що соло-тревелінг для вас – ловіть кілька корисних лайфхаків.

  • Подбайте про організацію. Насправді особисто я обожнюю це: їхати куди очі дивляться, зупиняючись на ніч, де сподобалося. Але зазвичай це й дорожче, ніж варіант із попереднім бронюванням. І, як на мене, більше підходить для подорожей не поодинці. Вирушаючи кудись соло, все ж таки краще заздалегідь вибрати, де ви житимете, перевірити обраний варіант, і поділитися інформацією з близькими, які залишаються вдома. Нехай взагалі у них буде вся інформація про маршрут вашої подорожі, місця, де ви будете в кожний момент часу, та ін.
  • Сплануйте трансфери. Чим ретельніше у вас все буде організовано заздалегідь, тим більша гарантія того, що подорож пройде класно. Пам’ятайте: у процесі окрім вас вирішувати проблеми буде нікому.
  • Підготуйте запасні варіанти. У вас завжди має бути «план Б», альтернативні способи оплати тощо. Знову: у соло-подорожі ви перебуватимете в режимі «ніхто, крім вас».
  • Залишайтеся на зв’язку. Єдина реальна допомога, на яку ви зможете розраховувати – це, швидше за все, лише допомога з дому. Будьте впевнені, що зможете до неї вдатися: переконайтеся, що у вас є телефонний зв’язок та/або доступ до інтернету з місця, де ви перебуватимете.
  • Дотримуйтесь запобіжних заходів. Без параної – але завжди з розумним сумнівом. У деяких статтях на тему соло-тревелінгу можна навіть почитати поради на кшталт «не вживайте алкоголь». Насправді ні до яких крайнощів доходити не потрібно. Так, соло не можна занурюватися під воду. Та й не можна лізти у воду після вживання алкоголю. Але, в основному, подорожуючи поодинці, можна робити все те ж, що і в будь-якій іншій подорожі. Просто слідкуйте за речами, не розслабляйтеся надмірно, не спілкуйтеся з сумнівними незнайомцями – і все буде чудово.

Спробуйте – вам може сподобатися!

Мої улюблені книги — версія 2008 року

Мої улюблені книги — версія 2008 року

Цей список я склала ще у 2008 році, у ЖЖ. Перечитуючи його зараз, я з одними пунктами досі повністю згодна, з іншими — хочу посперечатися із собою тодішньою. Особливо з її іронічними коментарями про “тіток”. Але я свідомо нічого з суті не міняла: нехай цей список залишиться таким, яким був — портретом мене у двадцять із чимось, через книжки, які я тоді любила. Освіжила лише трохи мову, щоб читалося легше.

Дехто нещодавно проводив опитування на цю тему у Facebook, і я згадала, що колись уже намагалася скласти подібний список — у старому доброму ЖЖ. Зазирнула — місцями здивувалася. Кілька книг звідти майже не пам’ятаю, ще пару викреслила б. Ще кілька — це одноденки, які чомусь припали до душі саме тоді… Але загалом усе правильно: більшість цих творів вплинули на те, ким я стала.

Треба буде колись відредагувати й доповнити цю добірку. Але сьогодні — просто залишу її тут, із тодішніми коментарями:

  1. Умберто Еко. Ім’я Рози (безсумнівний хіт; можна сказати, саме завдяки цій книжці я пішла в універ — та й узагалі, вона якось змінила все моє життя)

(далі — не за порядком важливості, а просто як згадається)

  1. Торнтон Уайлдер. Міст короля Людовіка Святого (там є ідея, яка чомусь увесь час повертається мені в голову)
  1. Хорхе Луїс Борхес. Книга вигаданих істот (взагалі люблю Борхеса повністю)
  1. Френсіс Скотт Фіцджеральд. Великий Гетсбі (книжка, яка колись змушувала мене плакати; до речі, треба знайти фільм — Редфорд у ролі Гетсбі ідеальний)
  1. Ернест Хемінгуей. І сонце сходить (одна з тих книг, що визначили життя)
  1. Герберт Веллс. Двері в стіні (зізнаюся, я їх теж шукаю від самого дитинства)
  1. Мішель Уельбек. Елементарні частинки (мабуть, найсвіжіший запис у моєму списку приголомшливих творів; жахлива і прекрасна водночас)
  1. Джон Стейнбек. Зима тривоги нашої (дивно: решта його прози до мене не дійшла, а от цей роман я розтягнула на цитати; “слова ‘сучий син’ можуть образити лише того, хто сумнівається у своїй матері”— це звідти; ну і сам сюжет — я люблю такі моменти самовизначення)
  1. Шодерло де Лакло. Небезпечні зв’язки (як би не опошлили цей твір голлівудські екранізації, на мою думку, книжка етапна — теж про межі допустимого)
  1. Алессандро Барікко. Море-океан (зараз скачаю, щоб перечитати, але, наскільки пам’ятаю, саме цей його роман написаний у ритмі шуму моря)
  1. Сельма Лагерлеф. Перстень Левеншельдів (я вже зізнавалася, що в дитинстві читала карело-фінський епос “Калевала” — а це вже роман зі шведського життя; і скільки б мені не казали, що мешканці півночі Європи нудні, мені вони подобаються)
  1. Габріель Гарсія Маркес. Сто років самотності (пам’ятаю, що читати його медитативні фантазії завжди було трохи нудно, але вони чомусь раз у раз спливають у пам’яті)
  1. Хантер С. Томпсон. Страх і ненависть у Лас-Вегасі (можливо, мені варто зайнятися гонзо-журналістикою)
  1. Айріс Мердок. Чорний принц (зізнаюся, навіть не пам’ятаю, про що там, але пам’ятаю, що звідти винесла)
  1. Сомерсет Моем. Місяць і мідяки (це ж той, що про Гогена? Гоген — мій незмінний улюбленець)
  1. Джордж Орвелл. 1984 (пам’ятаю, в одному виданні цей роман був разом з антиутопією якогось російського письменника; повчально)
  1. Герман Гессе. Сіддхартха (прочитала на одному подиху буквально за кілька годин; катарсис був потужний — і я вже ніколи не була колишньою; при цьому більше нічого з Гессе я так і не подужала — нудно)
  1. Артуро Перес-Реверте. Фламандська дошка (зізнаюся, люблю детективи — особливо розумні)
  1. Себастьян Жапрізо. Жінка в дзеркалі (майстер кінематографічних детективів із флешбеками; хотіла б я так писати)
  1. Володимир Набоков. Інші береги (насправді, цей геніальний ткач смачних російських слів славний не лише “Лолітою” — з-під його пера виходили барвисті літературні килими з неповторними візерунками)
  1. Франсуаза Саґан. Ангел-охоронець (згадала здебільшого для того, щоб у списку було більше жінок — хоча, на мою думку, жінки писати не вміють)
  1. Гюстав Флобер. Пані Боварі (по суті, практичний посібник із типових жіночих неврозів)
  1. Оскар Уайльд. Портрет Доріана Грея (мрія)
  1. Ірвін Велш. Євротреш (сильно і жорстко)
  1. Михайло Булгаков. Майстер і Маргарита (тут, думаю, можна обійтися без коментарів)
  1. Мілан Кундера. Нестерпна легкість буття (мабуть, найкраще зображення різних способів сприймати людське тіло; я однозначно на боці головного героя, а не героїні)
  1. Деніел Кіз. Квіти для Елджернона (фантастика, на мою думку, страшна)
  1. Мігель де Сервантес. Дон Кіхот (повністю погоджуюся зі словами Достоєвського — чи кого там — про те, що якби на страшному суді від людства вимагали якогось виправдання, ця книга могла б ним послужити)
  1. Емілі Бронте. Буремний перевал (пішла шукати фільм — наскільки пам’ятаю, він прекрасний)